ВИКОНАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ІНОЗЕМЦЕМ - Ukraińska DP

Відповідно до ст. 88 пост. 1 Закону про сприяння зайнятості та інститути ринку праці, дозвіл на роботу потрібен, якщо іноземець:

1. виконує роботу на території Республіки Польща на підставі договору з суб'єктом, юридична адреса чи місце проживання, або філія, підприємство чи інша форма організованої діяльності якого знаходиться на території вказаного краю;

2. у зв'язку з виконанням управляючої функції юридичною особою, яка внесена до реєстру підприємців чи заснованого капітального товариства, або у зв'язку з веденням справ товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю як загальний  партнер, або у зв’язку з наданням йому довіреності, перебуває на території Республіки Польща протягом періоду, що перевищує загалом 6 місяців протягом послідовного 12-місячного періоду;

3. виконує роботу для іноземного роботодавця та делегований на територію Республіки Польща на період, що перевищує 30 днів в календарному році до філії чи установи іноземної особи або пов’язаного суб’єкта (на підставі дії закону про податки фізичних осіб) з іноземним роботодавцем;

4. виконує роботу для іноземного роботодавця,що не володіє філією, установою чи іншої форми організованої діяльності на території Республіки Польща та делегований на територію Республіки Польща з метою надання тимчасових та нерегулярних послуг (експортні послуги);

5. виконує роботу для іноземного роботодавця та делегований до Польщі на період, що перевищує 30 днів протягом наступних 6 місяців з метою, відмінною від зазначеної в п. 2-4.

Місце виконання роботи

Перш за все виникає питання відносно легальності дистанційної роботи іноземця з точки зору наявного дозволу на працю. Вищезазначені положення передбачають, що для виконання роботи в Польщі іноземцю,який походить з поза меж Європейського Союзу, потрібен дозвіл на роботу. Місце виконання роботи іноземцем не вказується в самому дозволі на працю, але повинно бути зазначено в заяві про його видання. Те саме стосується заяви про оформлення декларації про доручення роботи іноземцю.

Відповідно до ст. 15 z 5 Закону від 2 березня 2020 року про спеціальні рішення щодо запобігання, протидії та боротьби з COVID-19, іншими інфекційними захворюваннями та спричиненими ними кризовими ситуаціями («ковідний акт»), дистанційна робота для іноземців можлива незалежно від місця виконання роботи, зазначеного в заяві про дозвіл або декларації про доручення виконання роботи іноземцю. Така можливість існує, якщо в результаті використання суб’єктом доручення виконання роботи іноземцю, зазначених прав, серед інших, в статті 3 «ковідного акту» (дистанційна робота), підлягають змінам умови виконання роботи іноземцем окреслені в:

• дозволі на тимчасове проживання та роботу,
• дозволі на тимчасове проживання з метою виконання роботи за професією, що вимагає високої кваліфікації,
• дозволі на роботу,
• дозволі на сезонну роботу,
• заяві про доручення виконання роботи іноземцю.

У такому випадку іноземець може виконувати роботу за підставі цих змінених умов без необхідності змінювати дозвіл, отримувати новий дозвіл або вносити нову декларацію про доручення роботи іноземцю до реєстру декларацій.

Дозвіл на виконання роботи

У разі працевлаштування на підставі декларації про доручення рекомендується документально оформити наказ для іноземця про виконання дистанційної роботи, наприклад, у вигляді електронного листа працівнику, який містить таке розпорядження та період виконання віддаленої роботи.

У разі постійної, регулярної дистанційної роботи іноземця за кордоном польський дозвіл на роботу не потрібен, оскільки вимога його отримання існує лише у випадку роботи на території Польщі. Однак необхідно ознайомитися з нормативними актами країни, де виконуватиметься віддалена робота. Для деяких країн можуть знадобитись спеціальні візи для виконання віддаленої роботи на їх території.

Питання оподаткування та сплати внесків працюючого іноземця регулюються місцевими правилами у відповідності з місцем виконання роботи, а також міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування та внесків.

Внески на соціальне страхування

Якщо іноземець виконує дистанційну роботу поза межами юридичної адреси роботодавця, але далі на території Польщі, то питання обов’язковості сплати внесків для такого працівника є очевидним – внески сплачуються до польського закладу соціального страхування (ZUS). З іншого боку, якщо віддалена робота виконується для польського роботодавця, але за кордоном, існує висока ймовірність того, що обов’язок сплачувати внески з’явиться в країні, де фактично виконується віддалена робота.

Відповідно до ст. 6 п. 1 п. 1 Закону про систему соціального страхування, загальнообов’язковому пенсійному страхуванню та страхуванню у зв'язку з втратою працездатності  підлягають (з урахуванням ст. 8 і 9) фізичні особи, які є працівниками на території Республіки Польща. Відповідно до ст. 5 п. 2 цього Закону громадяни іноземних держав, які не перебувають на території Республіки Польща на постійній основі і які працюють в іноземних дипломатичних представництвах, консульських установах, місіях, спеціальних місіях чи міжнародних установах, не підлягають соціальному страхуванню, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Таким чином, Закон не поширюється на іноземних працівників, які не працюють у Польщі та не проживають на території країни.

Як зазначає ZUS, «Польські положення про соціальне страхування також не поширюються на іноземців, які працюють на польських підприємствах, але місце виконання їх роботи визначено поза межами Польщі. Оскільки місце виконання роботи визначено за кордоном і робота виконується саме там, то працевлаштований іноземець не являється працівником на території Польщі».

Увага! Виконання дистанційної роботи не являється відрядженням, у разі якого можливе отримання довідки А1 про підлягання соціальному страхуванню в колишній державі перебування.

Katarzyna Sędziak (Зелена лінія 19524, Інформаційний центр служби зайнятості)

Джерело:

Закон від 2 березня 2020 року «Про спеціальні рішення щодо запобігання, попередження та протидії COVID-19, іншим інфекційним захворюванням та спричиненим ними кризовим ситуаціям».

Закон від 20 квітня 2004 року про сприяння зайнятості та інститути ринку праці.

Закон від 13 жовтня 1998 року про систему соціального страхування.

www.parp.gov.pl