РІВНОПРАВНІСТЬ В ПРАЦІ
Стаття відповідає правовому статусу на дєнь: 2022-11-04
Рівне ставлення до працівників – це питання, яке важко чітко та об’єктивно визначити. Однак існують норми, які дозволяють працівникам відстоювати свої права проти дискримінації з боку роботодавця. Положення КЗпП ( Кодекс законів про працю) передбачають однакове ставлення. Ми розглядаємо їх та вказуємо, на що звертати увагу, коли бачимо, що роботодавець трактує нас інакше (гірше), ніж інших працівників.
Положення про рівноправність у сфері праці можна знайти в розділі II a Кодексу законів про працю. Відповідно до ст. 183a § 1 (розпочинає цю главу), роботодавець повинен однаково ставитися до працівників у трудових відносинах в контексті:
- встановлення та припинення трудових відносин,
- умов працевлаштування,
- кар’єрного взросту,
- доступу до навчання для підвищення професійної кваліфікації.
Роботодавець не має права дискримінувати працівників за ознаками: статі, віку, інвалідності, раси, релігії, національності, політичних переконань, членства в профспілках, етнічного походження, релігії, сексуальної орієнтації, а також у зв’язку з працевлаштуванням на певний або невизначений термін, повна або неповний робочий день.
Рівне ставлення означає відсутність будь-якої дискримінації на підставі вищезазначених причин. Це стосується як прямої, так і непрямої дискримінації.
Пряма та непряма дискримінація
Положення КЗпП виділяють два види дискримінації: пряму та непряму.
Пряма дискримінація має місце, коли до працівника через одну чи декілька причин, перелічених вище, ставляться або можуть ставитися менш сприятливо, ніж до інших працівників (наприклад, відмова у підвищенні працівника лише тому, що він старше певного віку або тому, що він є інвалідом) особа або працює у вимірі неповного робочого часу).
Непряма дискримінація має місце, коли в результаті явно нейтрального рішення, застосованого критерію чи вжитої дії існують або можуть виникнути несприятливі диспропорції або особливо несприятлива ситуація з точки зору розпочинання та припинення трудових відносин, умов працевлаштування, кар’єрного взросту та доступу до навчання з метою підвищення професійної кваліфікації для всіх або значної кількості працівників, що належать до групи, виділеної за однією або декількома ознаками, які вважаються дискримінаційними, якщо положення, критерій або дія не є об’єктивно виправданими у світлі законної мети, яка має бути досягнута. і засоби досягнення цієї мети є відповідними та необхідними.
Прикладом такої дискримінації є, наприклад, обмеження доступу до навчання для працівників, які не досягли певного стажу, в ситуації, коли ці працівники будуть переважно жінками або працівниками, які працюють за строковими договорами.
Інші форми дискримінації
Відповідно до положень КЗпП до дискримінації належать також:
- дії, що полягають у заохоченні іншої особи до порушення принципу рівного ставлення у сфері праці або наказу їй порушити цей принцип,
- небажана поведінка з метою або наслідком приниження гідності працівника та створення залякуючого, ворожого, принизливого чи образливого середовища (цькування).
Дискримінацією за ознакою статі є також сексуальні домагання, що розуміються як будь-яка небажана поведінка сексуального характеру або пов’язана зі статтю працівника, метою чи наслідком якої є приниження гідності працівника, зокрема створення залякуючої, ворожої, принизливої чи образливої атмосфери щодо нього. Ця поведінка може складатися з фізичних, вербальних або невербальних елементів.
Примушування працівника до сексуальних домагань або домагань, а також вжиття дій проти сексуальних домагань або домагань не може спричиняти негативних наслідків для працівника.
Порушенням принципу рівноправності у трудових відносинах вважається диференціація роботодавцем положення працівника з однієї чи кількох причин, зазначених у ст. 183a § 1 Кодексу законів про працю, наслідком якої є:
- відмова у встановленні чи припиненні трудових відносин,
- несприятлива форма оплати чи інші умови найму, або упущення інших пов’язаних з роботою переваг чи кар'єрного росту,
- ігнорування при відборі для участі в навчанні, спрямованому на підвищення професійної кваліфікації, - якщо роботодавець не доведе, що він керувався об'єктивними причинами.
Права працівника
Особа, щодо якої роботодавець порушив принцип рівноправності у трудових відносинах, має право на отримання відшкодування в розмірі, не нижчому від мінімальної заробітної плати. Компенсацію вирішує суд з трудових справ.
Реалізація працівником прав у зв'язку з порушенням принципу рівного ставлення у трудових відносинах не може:
- бути підставою для несприятливого ставлення до працівника,
- спричинити будь-які негативні наслідки для працівника,
- бути причинами, що виправдовують припинення роботодавцем трудових відносин або їх розірвання без попередження.
Це також стосується працівника, який надавав будь-яку форму підтримки працівникові у здійсненні прав, що випливають з порушення принципу рівного ставлення у трудових відносинах.
Верховний суд у рішенні від 9 червня 2006 р., III PK 30/06, постановив, зокрема, що тягар доведення того, що не було дискримінації щодо працівника, лежить на роботодавці, однак працівник повинен спочатку вказати факти, які удоводнюють звинувачення у нерівному ставленні під час працевлаштування.
Це не порушує принципу рівноправності
Принципи рівноправності в сфері трудових відносин не порушуються діями, які передбачають:
- відмова у працевлаштуванні працівника з однієї або кількох причин, зазначених у ст. 183a § 1 Кодексу законів про працю, якщо тип роботи або умови її виконання означають, що причина або причини, зазначені в цьому положенні, є фактичною та вирішальною професійною вимогою, яка вимагається від працівника (наприклад, вимога польського громадянства при працевлаштуванні певного працівника) посади державної служби),
- припинення трудових відносин з працівником в умовах робочого часу, якщо це виправдано причинами, не пов’язаними з працівниками, без посилання на іншу причину або інші причини, перелічені у ст. 183a § 1 Кодексу законів про працю,
- застосування заходів, які відрізняють правове становище працівника через захист батьківства або інвалідності (наприклад, заборона понаднормової роботи вагітних працівниць),
- застосування критерію стажу при визначенні умов працевлаштування та звільнення працівників, принципів виплати та кар’єрного росту, доступу до навчання з метою підвищення професійної кваліфікації, що виправдовує різне ставлення до працівників у зв’язку з їхнім віком.
Не вважаються порушенням дії, що здійснюються протягом певного періоду часу і спрямовані на вирівнювання шансів усіх або значної кількості працівників, відзначених за однією чи кількома причинами, зазначеними у ст. 183a § 1 Кодексу законів про працю шляхом зменшення фактичної нерівності на користь таких працівників у межах, визначених цим положенням. Прикладом є надання додаткового підвищення заробітної плати жінкам-працівникам, щоб зменшити різницю в оплаті між жінками та чоловіками, які виконують однакову роботу або рівнозначній посаді.
Wojciech Napora (Зелена лінія 19524, Інформаційний центр служби зайнятості)
Джерело:
КЗпП (статті 183а - 183д)
Національна інспекція праці – «Право праці»